ПРИСЯДЬ БІЛЯ МЕНЕ, МУЗО…

 ПРИСЯДЬ  БІЛЯ  МЕНЕ,  МУЗО…

Присядь біля мене, Музо,

                  у цей тихий вечір.

Під шепіт зірниць вечірніх

                  згадаймо прожите.

І нам лицемірить, Музо,

                  зовсім не до речі,

Й нема нам куди з тобою

                  сьогодні спішити.

Дороги й стежки згадаймо,

                  що пройдені разом.

О! Як ти на тих дорогах

                  мене рятувала!

Не зрадила, Музо вірна,

                  мені ти ні разу

І променем в хащах життєвих

                  стежки осявала.

…Присядь біля мене, Музо, -

                  і струни торкнемо.

Душа їх напнула туго,

                  готова звучати, –

І з піснею в небо вечірнє

                  ген-ген сягнемо…

Побудь біля мене, Музо,

                  постій на чатах…