МОЯ ОСІННЯ СОНАТА

МОЯ ОСІННЯ  СОНАТА

              …цвіти, Хризантемо, остання Квітко

             моєї печальної осені… Я не забуду твій

              цвіт, хоч, може, багато чого забуду

                                              ( З листа)

Ти – квітка остання

Моєї печальної осені.

Я чую зітхання

Твої за небесною просинню.

Я бачу, як тужиш

Ти за журавлями останніми.

Ти щічки застудиш,

Боюся, морозами ранніми.

Моя Хризантемо,

Засмучена радістю пізньою,

Давай-но сягнемо

Своєю осінньою піснею

До самого неба,

Що сяє для нас оріонами.

До самого неба –

Та й понад деревами сонними…

О Квітко остання,

Соната моя елегійная –

Соната кохання,

Загублена десь між завіями…