Сина свого проводжаю в солдати –

* * *

Сина свого проводжаю в солдати –

Серце морозом моє обійма:

Тяжко йому доведеться чекати,

Довго його не відпустить зима.

Сину, синочку, у добру годину

Переступай же наш рідний поріг,

Щоб на дорогу пряму і єдину

Без перешкод ти натрапити зміг.

Хай рушником вона ляже під ноги,

Щоб було легко по ній тобі йти,

Хай обминають печалі й тривоги,

Хай по ній зводить веселка мости.

Сина в солдати свого проводжаю.

Птахом злетіла б з тобою і я.

Та до грудей лиш тебе пригортаю,

Сину, синочку, любове моя!

Щастя тобі, сину, світлої долі.

Виросли крила – у небо злітай!

Тільки чи з радістю, сину, чи з болем

Завше до мами з доріг повертай!